Хто такий Тимур Міндич: біографія, вплив та причина резонансу навколо його імені

Тимур Михайлович Міндич у 2025 році став однією з найобговорюваніших персон в Україні. Це український бізнесмен єврейського походження, кінопродюсер і співвласник продюсерської компанії «Студія Квартал 95», якого давно вважають близьким другом і діловим партнером Володимира Зеленського ще з «допрезидентських» часів.

Його ім'я багато років майже не звучало публічно, але восени 2025 року воно опинилося в центрі масштабної антикорупційної справи НАБУ в енергетичному секторі. Саме тоді Міндича почали називати потенційним організатором великої схеми відкатів навколо державної компанії «Енергоатом» та фігурантом так званої операції «Мідас».

Тимур Міндич - коротка біографія та шлях у бізнес

Тімур Міндич народився 19 вересня 1979 року в Дніпропетровську, нині місто Дніпро, в єврейській родині. Про його дитинство і юність відомо небагато, сам він інтерв'ю практично не дає, а повної офіційної біографії в публічному доступі немає.

На початку 2000 х років Міндич входить в орбіту бізнес інтересів олігарха Ігоря Коломойського. У відкритих джерелах згадуються його зв`язки з девелоперськими та медійними проєктами групи «Приват», а також саме він фігурує як людина, що нібито познайомила Коломойського з Володимиром Зеленським.

Згодом Міндич стає співвласником компанії, яка контролює «Студію Квартал 95» та канал Kvartal TV, тобто фактично входить до числа бенефіціарів одного з найуспішніших розважальних брендів українського телебачення. Саме «Квартал 95» створив серіал «Слуга народу», що став трампліном політичної кар`єри Зеленського.

При цьому сам Міндич залишався тіньовим співвласником без публічної ролі в кадрі. Він не був фронтменом студії, не вів шоу і не з'являвся на сцені, але вважався важливою фігурою у вибудовуванні бізнес моделі та фінансових схем продакшену.

Зв'язок Тимура Міндича з владою та причетність до енергетики

Після обрання Володимира Зеленського президентом тема його старих бізнес партнерів стала окремим політичним сюжетом. Міндича регулярно згадували як друга і довірену особу, яка протягом багатьох років була поруч з майбутнім президентом у спільних проєктах.

Разом з тим у 2025 році виявилося, що інтереси Міндича виходили далеко за межі шоу бізнесу. У матеріалах НАБУ його називають організатором злочинної організації, яка діяла навколо «Енергоатома». За версією слідства, група з кількох осіб продавлювала призначення «потрібних» топменеджерів та вимагала від приватних компаній відкат у розмірі 10 15 відсотків від суми контрактів з підприємством. Орієнтовний обсяг схеми за 15 місяців оцінюють приблизно у 100 мільйонів доларів.

Сам Міндич, за даними журналістських розслідувань, використовував давні контакти у владних кабінетах та енергетичному секторі, зокрема з представниками міністерства енергетики. Серед інших фігурантів справи називають колишніх радників міністра, топменеджерів «Енергоатома» та осіб, які займалися легалізацією коштів.

«Плівки Мідаса» та втеча Тимура Міндича з України

Ключовим інформаційним вибухом стали так звані «плівки Мідаса» – аудіозаписи, які НАБУ оприлюднило як частину доказової бази у справі. На записах чути розмови людей, що обговорюють відсоток відкатів, вплив на рішення керівництва «Енергоатома», домовленості з посадовцями уряду та можливий тиск на міністрів енергетики й оборони.

Ім?я Тимура Міндича прямо згадується в публікаціях про ці записи як людини, яку слідство вважає головним координатором схеми. Детективи стверджують, що саме він визначав «правила гри» для бізнесу, встановлював розмір відкатів та забезпечував конспірацію.

Додатковий резонанс викликала історія з його виїздом за кордон. 10 листопада 2025 року Міндич залишив Україну за кілька годин до масштабних обшуків НАБУ в межах операції «Мідас». Прикордонна служба підтвердила, що формально виїзд був законним, але суспільство сприйняло це як класичну втечу фігуранта гучної корупційної справи.

Санкції РНБО і нинішній статус Тимура Міндича

13 листопада 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ, яким ввів у дію рішення РНБО про персональні санкції проти Тимура Міндича та бізнесмена Олександра Цукермана. Обох позначено як громадян Ізраїлю, щодо яких застосовано стандартний трирічний пакет обмежень.

Санкції передбачають повне блокування активів в Україні, заборону виведення капіталу, участі в приватизації, державних закупівлях і оборонних контрактах, обмеження користування радіочастотним спектром та низку інших економічних заборон. При цьому окремо зазначено, що формальної заборони на в'їзд до України не запроваджено, але будь які бізнес операції в українській юрисдикції для Міндича де факто заблоковані.

Таким чином, станом на кінець 2025 року його статус виглядає так: він співвласник «Кварталу 95» за корпоративними даними, фігурант кримінального провадження НАБУ за підозрою в організації корупційної схеми навколо «Енергоатома» та особа, щодо якої діють українські санкції. Окремі медіа прямо називають його близьким соратником президента, але студія «Квартал 95» підкреслює, що він не впливає на її поточну творчість і управлінські рішення.

Чому довкола імені Тимур Міндич такий галас

По перше, ідеться про надзвичайно чутливу сферу – енергетику воюючої країни. Коли «Енергоатом» забезпечує стабільність енергосистеми під ударами Росії, будь які підозри про багатомільйонні відкатні схеми сприймаються як удар по національній безпеці.

По друге, Міндич символізує для багатьох виборців «старі зв'язки» президента зі світом бізнесу і олігархів. Обіцянка розірвати ці неформальні мережі була однією з ключових у кампанії Зеленського, тому справа проти його давнього партнера перетворюється на тест для всієї антикорупційної архітектури держави.

По третє, на історію вже відреагували міжнародні партнери. Європейська комісія й окремі західні медіа зазначають, що операція «Мідас» демонструє реальну роботу антикорупційних органів, але водночас підкреслюють політичну чутливість справи, адже вона стосується оточення глави держави.

У підсумку галас довкола Тимура Міндича у 2025 році виходить далеко за рамки особистої історії одного бізнесмена. Це історія про те, чи здатна воююча Україна карати корупцію навіть тоді, коли під підозрою опиняються давні друзі та партнери найвищих посадовців.