Сарматы жили на Арабатской стрелке в стародавние времена

      1964 року екскаваторник В. Д. Полюбієв знайшов у черепашниковому піску одного із кар'єрів Арабатської стрілки вапнякову антропоморфну стелу висотою в півтора метра, котра якнайкраще донесла до наших днів приклад використання знака саме для позначення імені

Сарматская стелла найденная на Арабатской стрелке в 1964 году доказывает присутствие сарматских племен на Арабатке. Каменная баба сарматов на Арабатской стрелке.

      Ледве окресливши на стелі зображення очей, носа і рота, стародавній майстер найбільш старанно наніс зображення знака. Цей знак, безперечно, належав знатному сарматові. Сама ж стела колись увінчувала могилу з похованням цього сармата.

      Судячи з того, що цей знак зустрічається на кількох пам'ятках Північного Причорномор'я з кінця II століття нашої ери, можна припустити, що власником знака був один з алан-ських вождів, які, об'єднавшись на той час у племінний союз, посіли панівне становище серед сарматських племен та сусідніх народів. Самі ж алани — сарматське плем'я, "високі, гінкі, красиві, світловолосі,— як писав про них стародавній автор Амміан Марцеллін, — вони були страшні стримано-грізним поглядом своїх очей, рухливі, завдяки легкості озброєння...".

      Про те, яке важливе місце в історії Причорномор'я кінця II—початку III століття нашої ери займали алани; говорить і одна з плит із зображенням знака царя Боспора Савромата II. Судячи із зображення царського знака, а також виходячи з тексту старогрецького напису 208 року нашої ери, плита була закріплена в стіні якоїсь загальнодержавної будівлі, зведеної коштом головного аланського перекладача Герака.

      Цікаво, що не лише цей, а й інші старогрецькі написи, які з'явилися в Криму ще до нашої ери та були виявлені в різних місцях східного, південного і західного берегів Криму, а також у районі Сімферополя, розповіли багато захоплюючого про події тих років.